Інтерв’ю з віце-президентом Чеченської Республіки Ічкерія Суп’яном Абдулаєвим
Юсуф Ібрагим: Ассаламу алейкум, Суп’ян. Загинув ще один з провідних командирів Кавказького Фронту — амір Рабані. Це велика втрата для моджахедів. Раніше загинув амір Хайрула, ще раніше — Шаміль Басаєв. Не кажучичи вже про президентів — Аслана Масхадова та Шейха Абдул-Халіма.
Російські генерали і маріонеткові керівники кавказьких республік стверджують, що загибель командирів — це успіх окупантів, що вказує на згасання військових дій.
Як на твій погляд складається реальна ситуація з Джихадом на Кавказі?
Суп’ян Абдулаєв:
Бісміллахьі Ррохьмані Ррохьім.
Хвала Аллагові, який створив нас мусульманами та облагодіяв Джихадом на Його прямому шляху.
По-перше, хочу привітати всіх мусульман і наших братів моджахедів, що б’ються на передовій фронту відродження Ісламу, з благословенним місяцем Рамадан. Цього місяця стільки благ, яких ми не в змозі й пізнати.
А потім, щиро поздоровляю всіх моджахедів з тим, що ще один наш брат, дійсний раб Аллаха, амір моджахедів став Шахідом, іншаАллаг.
Так, саме поздоровляю, тому що доля Шахіда — найвища нагорода Аллага. Це найбільш гідна смерть на землі, ради якої тільки і варто жити на цьому світі. Заради якої жив і бився наш брат Рабані.
Нагорода ще й тому, що на місце полеглого стають нові воїни, яких приводить Аллаг. Поздоровляю тому, що сахаби нашого Пророка, нехай благословить його Аллаг і вітає, поздоровляли один одного, коли хто-небудь з них ставав Шахідом.
Росіяни та їхні маріонетки радіють, кажучи — «Ми вбили чергового аміра.. Ми вбили майже всіх значущих амірів», намагаючись довести тим самим успішність своєї війни проти мусульман та Ісламу й переконати, що моджахеди терплять поразку.
Але справа в тому, що моджахеди вийшли на Джихад якраз для того, щоб померти на цьому шляху, або перемогти, а не для того, щоб вижити.
Всі бачать, як гинуть ісламські герої. Амір Рабані та його наїб Абудрахман 12 годин відбивали атаки окупантів, що перевершували їх чисельністю в 150 разів, не кажучи вже про різницю у вогневій потужності.
Це і є дійсний успіх перед Всевишнім. Це показник переваги моджахедів над ворогами Аллага. Валлахи, прекрасний їхній відхід під сінь Господа. Вони повернулися б в цей світ знову, щоб ще і ще раз загинути в такому ж, або запеклішому бої.
Вороги, звичайно ж, знають про безприкладну мужність наших братів, але, проте, намагаються представити картину таким чином, що, мовляв, черговий моджахед не зміг вийти з оточення і був вбитий.
Але скільки моджахедів виходило з оточення, знову і знову атакуючи та знищуючи ворогів Аллага. Виходили з оточення не для того, щоб сховатися, а для того, щоб продовжити битву, тому що Всевишній сказав — «Ви вбиватимете і будете вбиті. Ви рубатимете їм голови, і вони рубатимуть вам голови».
Тому такий високий ступінь Шахіда, що на шляху Аллага віддають найдорожче — своє життя.
Ю. І. Загибель Хатаба, Шаміля, тепер і Рабані — це велика втрата для моджахедів. Їхній досвід, авторитет та їхня титанічна працездатність грали величезну роль. Як буде після них?
С. А. Всевишній попереджає, що всі люди на землі помруть, навіть пророки померли. Не може одна людина, група, або загін бути незамінними. Не буває так, що з їхньою загибеллю справа Ісламу зійшла нанівець. Це закон Аллага.
Всевишній обіцяв своїм дійсним рабам, що навіть дещиця їхнього чину не пропаде дарма, не пройде безслідно. А слід, який залишили наші аміри і моджахеди, що стали Шахідами — не малий чин. Їхні справи величезні і мають великі наслідки. Їх приклад зміцнює віру молодого покоління.
Віра мусульманина в свого Творця відрізняється від віри окупантів в своїх богів. Моджахеди не задаються питанням, — що буде, якщо я загину в цьому бою? Мусульманин вірить в неминучість наказаного кінця терміну кожного, і що Аллаг найвірніший у виконанні своїх обіцянок, який обрадував звісткою мусульман про те, що на місце одного полеглого Шахіда Він поставить десять і більше воїнів.
Тому моджахеди і тим більше аміри не прагнуть вижити заради життя. Свій кожен бій вони приймають, як останній, тому і вселяють такий страх окупантам та посіпакам.
Я порівнюю нинішню ситуацію з початком першої війни. Тоді, після першого патріотичного пориву захистити свою незалежність, активність опору пішла на спад. Люди не були готові до війни. Тим більше ніхто не бажав затяжної війни. Саме у цей період зародилося і зміцнилося ядро ісламських воїнів. Як мало їх тоді було, і як багато вони зробили, які сходи за допомогою Аллага дав Джихад цих перших молодих мусульман.
Згадую, як в перші дні війни у 1994 році, після загибелі аміра Умалта Дашаєва, людини безприкладної мужності і скромності, Хамзат Гелаєв з гіркотою говорив по рації Шамілю Басаєву, — «Ми «люди» похилого віку йдемо, Шаміль, шкода, якщо залишаться одні молоді».
На що Шаміль відповів, — «Брат, ми теж були молоді в бою, але сьогодні я гордий нашими хлопцями, вони перевершать нас».
Джихад породжує видатних воїнів та амірів. Серед покоління «обираючих пепсі» не може народитися гідних осіб. Тоді, як Джихад народжує і виявляє справжніх чоловіків, щирих мусульман, великих воїнів. Їхній мужності, їхньому життєвому шляхові можна тільки позаздрити. А в Судний День, який, воістину, наступить для кожного після його смерті, їм заздритиме все людство, яке з’явиться перед Творцем для відповіді.
Російські окупанти скільки завгодно можуть говорити про свій успіх. Про маріонеток я й говорити не хочу. Це нікчеми, нулі без палички, які не є господарями навіть спальні у своєму будинку. Їхня думка не має ніякого значення, тому, що її в них немає, та й не було ніколи.
Про успіх або провал Росії можна судити тільки по одній географії розповсюдження Джихаду.
У 1994 році основна війна йшла у Грозному (Джохарі), там вона і завершилася. Відтоді часи мріянь і базікання про те, якими ми будемо добрими сусідами з Росією, якщо росіяни визнають нашу незалежність, пішли без вороття.
Тепер війна проти російської окупації йде по всьому Кавказі, навіть на тих землях, де раніше не було Джихаду.
І якщо в першу війну гаслом був девіз «Свобода або Смерть», то в цю війну девізом воїнів Ісламу став клич — «Перемога або Рай».
Історія Ічкерії і Дагестану — це історія Джихаду проти агресії Росії. Сьогодні Джихад розповсюдився на Кабардино-Балкарію, Карачаєво-Черкесию, Осетію, Інгушетію, Ногайський степ (Ставропілля). Кавказькі моджахеди присягнули амірові Доцці Умарову і гідно ведуть боротьбу на шляху Аллага.
Не знаю, про який успіх росіян можна говорити на цьому фоні. Якщо Путін вважає успіхом прозріння Заходу щодо уявної військової потужності Росії, внаслідок чого довелося мовчки здати всі стратегічні позиції в світі, то хай тішаться.
Ю. І. Сумнівів у оптимізмі та настрої моджахедів немає. Але все ж таки, який прогноз? Адже ворог сильний своєю чисельністю.
С. А. Наш ворог дійсно численний і сильний. До того ж, не тільки Росія веде з нами війну. Їй допомагають, в тому числі й Америка зі своїми сателітами. Ми не брали в розрахунок, що вони можуть бути такі ворожі, хоч і друзями їх не рахували. З перших днів агресії Росії вони виступили на стороні Москви — політично, морально і фінансово, хоча ми з ними не
воювали, нічого з ними не ділили і ніколи не стикалися.
Це дало нам розуміння того, наскільки неприйнятна для «сильних світу цього» реальна, а не бутафорська незалежність мусульман. У подальшому усвідомлення цього факту стало ще очевиднішим. Законне і природне бажання мусульман жити за законами Ісламу оголошене «загрозою їхнім інтересам».
Мусульмани, на відміну від своїх ворогів, не ведуть війну заради захоплення територій. Не воюють, щоб зруйнувати Росію захопити і привласнити її багатства. Джихад ведеться, щоб встановити закон аллага замість вигаданих і постійно змінюваних законів різних режимів. Щоб вивести народи з тьми неуцтва і служіння тиранії, тим самим убезпечивши себе. Отримати Рай Аллага, встановлюючи закон Істини на землі.
Це мета і стратегія мусульман. Звичайно ж, ця стратегія зруйнує їхні імперії. Але не зруйнує країни і народи що їх населяють, а введе під покров закону Аллага, звільнивши від беззаконня тиранів. Позбавить від приниження, брехні і агресії. Замінить помилкові
цінності на істинні. Така мета Джихаду.
Сила і потужність в руках Аллага Всевишнього, Він той, хто перевертає серця, укріплює або ослабляє, кого побажає. Укріпити мусульман та послабити куфр для Аллага легко. Але для цього ми мусульмани повинні відповідати вимогам нашого Творця.
Сьогоднішня сила ворогів Ісламу — це наслідок слабкості віри мусульман, відхід від принципів Ісламу. Ця слабкість, в яку ввів Аллаг мусульман, є покаранням за відмову від Джихаду.
Порожнечу, залишену мусульманами, зайняли кафіри.
Посланець Аллага, нехай благословить його Аллаг і вітає, попереджав:
«Якщо ви займетеся (незаконною) торгівлею і вчепитеся в хвости корів, і залишите Джихад на шляху Аллага, тоді Аллаг направить на вас таке приниження, яке Він не забере від вас доти, поки ви не повернетеся до своєї релігії».
У іншому хадісі Пророк, нехай благословить його Аллаг і вітає, повідомив мусульманам:
«Близький той час, коли народи боротимуться один з одним за панування над вами, як хижаки борються один з одним за здобич». Один з присутніх запитав: «Чи буде це через нашу нечисельність у той час?» Посланець Аллага відповів: «Ні, в той час вас буде багато, але ви будете подібні до муті в потоці води, і Аллаг прибере з сердець ваших ворогів страх перед вами і вселить у ваші серця слабкість». Він запитав: «О, Посланець Аллага! А що це — слабкість?» Посланець Аллага відповів: «Любов до ближнього життя і страх смерті».
У іншому варіанті хадісу: «.Любов до мирського життя і неприязнь до війни (Джихаду)».
Наші вороги підраховують, скільки моджахедів, амірів або наших прихильників вони вбили, захопили в полон. Смішно бачити, як вони чваняться черговим псевдоуспіхом, не усвідомлюючи, що вбивши одного моджахеда, вони породили десять.
Час Джихаду приходить, як нагорода від Аллага. Його не готують і не приводять люди, ні ми, ні хтось інший. Люди можуть тільки взяти участь у Джихаді, бути прихильниками, супротивниками або байдужими. Це підтверджується тим, що говориться в Корані:
«О ті, які увірували! Якщо хто з вас відступиться від своєї релігії, то Аллаг приведе на їхнє місце людей, яких Він любитиме і які любитимуть Його, покірливих перед віруючими і суворих до невірних, які борються на шляху Аллага і не бояться осуду осуджувачів.» («Ма’іда» (5):54).
Моджахеди, що ведуть Джихад, будуть завжди і у всі часи, тому що про це попереджав наш Пророк, нехай благословить його Аллаг і вітає. Питання в іншому — чи будемо ми, які стверджують, що ми мусульмани, серед них. Або нас чекає доля тих, кого Аллаг замінить іншими. Чи встигнемо ми долучитися до Джихаду?
Кажучи сучасною мовою, потяг Джихаду йде і набирає швидкість, той, хто не встигне сісти у нього залишиться серед потерпілих збиток, і погане їхнє місце перебування на цьому і тому світі.
Отже, хвала Аллагові, що Він дозволив нам брати участь у Джихаді, повернутися на вказаний Ним шлях успіху. Від Нього ми отримуємо допомогу і на Нього тільки сподіваємося.
Невірні, та й багато мусульман, не звертають уваги на дуа (благання) моджахедів, в якій вони перед кожним своїм зверненням говорять — «Ми віддаємо хвалу Аллагові, який облагодіяв нас Джихадом на Його прямому шляху». Це усвідомлення того, що Джихад даний Аллагом, як милість, а ми всього лише беремо участь у ньому. Це принципово для розуміння суті Джихаду. Природи його виникнення і ким він породжений.
Джихад проти ворогів Ісламу продовжуватиметься, навіть якщо загинуть усі моджахеди, що б’ються, На їхнє місце Аллаг приведе інших, це однозначно і в цьому ми переконуємося своїми очима.
Захищаючи релігію Аллага, мусульмани захищають цінності, наказані людству його Творцем.
Про Джихад можна розповідати дуже довго, і багато хто розповість про нього краще за мене. Але мусульманам потрібно обов’язково мати мінімум знань про свою релігію, і про
Джихад. Тоді нас не залишить впевненість.
Ю.І. Дякую за зрозуміле роз’яснення. Думаю, що в багатьох мусульман ці відповіді розвіяли тривогу про те, що ж буде, якщо гинуть наші аміри.
С.А. Амири теж хочуть бути Шахідами, на їхнє місце стають нові аміри не менш сильні у вірі і не менш грізні для ворогів Аллага. Адже вони виходять з середовища тих, хто б’ється в Джихаді щодня вже багато років. Нові аміри були поряд з тими, хто пішов. Їх
виявляє і зміцнює сам Всевишній.
Коли в битві при Ухуді впав Шахідом Хамза (нехай буде вдоволений ним Аллаг), це теж була велика втрата. Коли помер наш Пророк Мухаммад, нехай благословить його Аллаг і вітає, це був страшний удар для сподвижників і мусульман.
Проте Іслам релігія не однієї людини, і не одного лідера. Іслам релігія Аллага, і той, хто входить до цієї релігії, потрапляє під заступництво Всевишнього. У цьому наша сила. Всі ми коли-небудь помремо, але Аллаг і його релігія вічні.
Ю.І. Ще раз дякую. Нехай Аллаг віддасть тобі найкращим чином за відповіді. А так само всім, хто старається на шляху Аллага. Ассаламу алейкум.
С.А. Ва алейкуму салам варрахматуллахи вабаракутуху.
Інтерв’ю підготував Юсуф Ібрагим
Джерело: KavkazMonitor
Наша кнопка
версія для друку
